З історії



Питання про те, хто першим винайшов косою вітрило, такий же риторичне, як і питання про винахідника колеса. Найімовірніше, винахід було зроблено майже в один час відразу в декількох місцях. Відомо, що європейці запозичили його у арабів, а ті в свою чергу дізналися про косий парус від полінезійців. Цей факт не підлягає сумніву - без косого вітрила полінезійські мореплавці не опанували б Тихий океан. Був він відомий і в Стародавньому Китаї. Спроби рухатися під більш крутим кутом до вітру з використанням прямого вітрила не увінчалися успіхом.

Прямий - значить прямо

Рух судна під прямим вітрилом можна порівняти з плаванням за течією. В обох випадках переміщаєшся туди, куди несе течія або дме вітер. Маневреність кермом або кормовим веслом дуже обмежена. Тим більше не може бути ніякої мови, щоб раптом розвернутися і поплисти в зворотному напрямку.

Щоб повернути судно по річці назад, вгору за течією, на Русі, наприклад, використовували важку працю бурлак. Під «Дубинушку» вони тягнули баржі за довгу линву, самі пересуваючись по березі. У морі, якщо вітер не була попутним, прибирали вітрило і члени команди або спеціально містяться на судні веслярі сідали на весла.

У прибережному плаванні регулярний рух під прямим вітрилом здійснювали, використовуючи Бризовая циклічність напрямку вітру. Денний (або морської) бриз дув з моря, вночі берегової бриз наповнював парус вітром з берега.

Революційний винахід в мореплавання

Головне достоїнство і перевагу косого вітрила полягає в тому, що він дозволяє судну рухатися проти вітру, лавіруючи гаслами, тобто, підставляючи зустрічному вітрі то один, то інший борт. При цьому напрямок зустрічного вітру для добре озброєних змішаними вітрилами кораблів може становити до 20 градусів від фронту.

Говорячи про значення косого вітрила, не можна не вказати на не менш важливе нововведення в конструкції середньовічних кораблів - використання кіля. Цей винахід дозволив судну бути стійким на курсі при сильному бічному вітрі і в шторм.

Недоліком вітрильних суден з косим озброєнням було те, що ходіння галсами вимагало постійного участі великої кількості матросів на палубі і на щоглах, щоб перекидати з борта на борт гафель і реї з вітрилами. Це значно збільшувало екіпаж такого корабля в порівнянні з судном, на якому були встановлені тільки прямі вітрила, і воно тижнями могло йти під попутним вітром.